Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок одиннадцатый

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

Зельцер – Це було чудове село  для полювання. Я пам’ятаю  Тургенєв написав  «Записки мисливця» про середовище поблизу Орла, и одна історія була про місцевість поблизу Лебедяні.

Орбеліані – Це інша Лебедянь, яка розташована  біля Орла. Лебедин – невеличке містечко нашого повіту. Провінція або «губернія»  була поділена  на менші  частини, і Луціковка належала швидше не до Сум, а до Лебедина. Лебедин знаходився дуже далеко. Іноді у справах, можливо для отримання пенсії, моя мама змушена була їхати туди. Вона отримувала пенсію мого батька. І я гадаю, що вона отримувала пенсію навіть під час революції, коли вони не відібрали пенсії. Луціковка була втрачена, але моя мама  все одно продовжувала отримувати пенсію, тому що мій батько був командиром полку, який був розташований  там у цьому невеличкому місті Лебедин.

Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок десятый

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

Неділя, 4 червня 1973 року, аудіо запис 1

Орбеліані – des course, comment dit-on «des courses»? Il fallait prendre des obstacles.

Зельцер – «Біг з перешкодами» англійською мовою. І трьома були Павло …?

Орбеліані – Так, у Петрограді мій брат був дуже відомий як вершник. Вони усі знали його.

Зельцер – А трьома великими вершниками були…..?

Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок девятый

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

Орбеліані – Ні. Я була дуже  розлючена, але що можна було зробити? Нічого не можна змінити стосовно цих подій. Я сподівалася, що все буде гаразд. Він  був великим другом селян. Вони завжди любили його. Під час  революції і після неї, як розповідають, коли він служив у місцевій церкві, церква була заповнена вщерть. Можливо, більшовики не  любили  його, тому що він мав  релігійний вплив, і вони знищили його. Можливо. Я не знаю. Це моє особисте припущення. Але Пан Кацнельсон сказав, що це були злодії, злодії думали, що він був багатий. Я в це не вірю.   Я думаю, їм не подобався його релігійний вплив, і вони доклали зусиль, щоб знищити його. Судячи з того, що я чула вони не заарештували його, тому що він був надзвичайно демократичний, у справжньому і найкращому сенсі цього слова. Він любив рядових солдатів. Він любив чисті серця. Він казав: «я люблю простих людей». Він не любив ускладнень. Йому завжди  подобалась чиста правда.

Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок восьмой

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

Зельцер – Мабуть, ваш брат повернувся з Маньчжурії приблизно у той час, коли ви одружилися.

Орбеліані – Коли він перебував у Маньчжурії?

Зельцер – Він повернувся з Маньчжурії у 1901 році.

Орбеліані – Я не бачилася з ним тут у Москві. Я побачилася з ним пізніше у Петербурзі.

Неділя  , 3 червня 1973 рік . Запис 4

Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок седьмой

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

Зельцер – Коли  ви жили у  Москві?  Ви згадували у своїх листах  про своїх  друзів, яки у Вас тоді були.

Орбеліані – це  був дивовижний час. Москва була табором для революції, інтелігентської революції. Президент Думи,  потім  товариш Президента, потім  багато хто з інтелігенції виступали проти абсолютизму. Це був абсолютизм. У нас не було парламенту, і була думка, що Росія повинна приєднатися до європейських країн, які мають свої парламенти. Отже, Москва була табором анти-абсолютизму у відношенні до Царя. А мій чоловік  був дуже щасливий  від спілкування з цими людьми тому, що вони розділяли його погляди. Він належав до тих, кому не подобався сучасний шлях уряду. І я вважаю, що він був правий.

Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок шестой

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

Зельцер – І де ви  з вашою мамою мешкали в місті у той час?

Орбеліані – Я жила разом з мамою, а  у нього була власна квартира. Він приходив, і ми влаштовували вечірки для мене. А іноді ми просили його приводити своїх друзів. Він приводив, але він стояли як мученик.

Зельцер – Чи були у нього друзі з якими у нього були стосунки, як у молоді роки такі, як Воронов?

Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок пятый

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

[пауза]

 

Зельтцер – Коли твій брат закінчив ліцей, він пішов на державну службу на деякий час. Через декілька місяців він вирішив стати солдатом.

Орбеліані – Ні, він  не працював на уряд. Коли він закінчив Олександрівський  Ліцей, моя мама думала, що він буде  у Державній  Раді. Але  він не пішов. Він почав свій демарш, щоб бути прийнятим до гусарського полку. Він мав зв’язок  з полком. По-перше, мій двоюрідний брат,  Лев  Львович Альбранд, був гусаром. Він був нагороджений за героїзм  під час війни  за Кавказ. Він  втратив свою ліву руку у бою і продовжив  боротьбу однією правою рукою. Він помер.  І його портрет був вивішений у собрании гусарської гвардії, у приймальні полку. Ще у нього був далекий родич  Микола  Кмостадіус.  Я не знаю його звання, але його звання було високим. На протязі  багатьох  років  він був офіцером гусарського полку, головою санчастини.

Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок четвертый

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

Неділя, 3 червня, 1973 рік. Запис № 3

 

Зельцер – Я знайшов декілька книжок твого брата. Це фотокопія однієї з них, яку я знайшов в бібліотеці в Афінах.

Орбеліані  «Апологія  віри в Ім’я  Боже». Що тут написано?  Хто опублікував це?

Зельтцер – Видавництво Релігійно-Філосовської Бібліотеки.

Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок третий

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

Зельцер (Звертаючи увагу в журналі на фотографію Булатовіча, який стоїть біля маленької хатини) Це напевно той будинок.

Орбеліані – Так, я думаю, це має бути один з тих будинків. Тому що головний будинок було спалено, але інші будівлі вціліли. Це  міг бути будинок садівника, кухаря або кучера. Вони всі мали маленькі будинки.

Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Продолжение

Перевод: Олеся Манько

Попередня частина

—————-

Орбеліані – Так, я думаю, шість. Шість солдатів пішли з ним у тій самий час і вони були ченцями, так само як і він, навіть з одного полку – але вони були неосвічені.

Зельцер – Вони не були офіцерами? Це були звичайні солдати?

Орбеліані – Це не були офіцери. Це були прості селяни, солдати. Вони звикли до релігії, — як ви кажете? — релігійних почуттів мого брата.