Зустріч із Валерієм Балаяном в «Саду стежинок, що сходяться»: віконне скло, философія та чисте повітря свободи…

Олеся Манько

25 Липня в «Саду стежинок, що сходяться» чудової художниці Ірини Проценко відбувся вечір  режисера-документаліста Валерія Балаяна. Під час цього вечора ми побачили три фільми автора. Перший фільм  мав назву «Ностальгія по віконному склу». У ньому розповідалося про перший показ фільму «Покаяння» у кінотеатрі та про враження, яке цей фільм справив на глядачів. Також були показані протести у Москві на початку 90-х та у 2012-мі році. Фільм показав, що за цей час у Росії нічого не змінилося.

Міфи та реальність історії від Валерія Балаяна

Олеся Манько

11 Липня приємною несподіванкою для нас стала лекція нашого співвітчизника, талановитого режисера-документаліста та чудової людини – Валерія Балаяна. Лекція мала назву – «Опис історії: міфи та реальність». Під час цієї лекції було показано фільм про кримського політв’язня Валерія Балуха, якого ув’язнили терміном на 5 років виключно за те, що він повісив на даху власного будинку український прапор. Зараз Валерій Балух голодує вже протягом більше ніж 100 днів, вимагаючи звільнення інших політв’язнів та звільнення Криму від російської окупації.

Такая была жизнь

Маргарита Сергиенко

На меня что-то наехало. Читаю Анну Ахматову. Она какая-то абстрактная, хрупкая. Где-то я читала о ней cтатью: она пишет прозу, в которой одно сквозит через другое, и читателю от этого легче дышать.

А нынешние стихи какие-то корпускулярные, уже бывшие когда-то, не являющие вневременное через сиюминутное, они не ранят до сердечных приступов.

1990-е годы. Фелицитас и другие

Маргарита Сергиенко

В Сумы приехала некая немка Фелицитас. Она привезла сумским детям одежду, игрушки и консервы.

Так как я изучала в университете английский, немецкий и немного французский языки. Я ещё хорошо  помнила  немецкий, и меня попросили быть переводчиком для Фелицитас.