Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок восьмой

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

Зельцер – Мабуть, ваш брат повернувся з Маньчжурії приблизно у той час, коли ви одружилися.

Орбеліані – Коли він перебував у Маньчжурії?

Зельцер – Він повернувся з Маньчжурії у 1901 році.

Орбеліані – Я не бачилася з ним тут у Москві. Я побачилася з ним пізніше у Петербурзі.

Неділя  , 3 червня 1973 рік . Запис 4

Орбеліані – Мій брат врятував французького місіонера,  якого ув’язнили  китайці. Він звільнив його, а у цього місіонера був черевний тиф. Мій брат залишився з ним  і через деякий час підхопив від нього лихоманку. Мій  брат одужав і був дуже слабий, і Штакельберг, як мені здається, був тим генералом, який відправив його до Японії на відпочинок. Потім, коли він перетинав Японське море, був нестримний шторм, тайфун, і він захотів  побачити, що таке тайфун на власні очі. І жахливий вітер пошкодив його очі, і відтоді у нього розвинулося запалення очей.

Зельцер – З того часу він завжди мав великі проблеми з очима на протязі багатьох років.

Орбеліані – Так. Я думаю, він сам собі нашкодив. Він перетинав Японське море, був жахливий шторм, і він вийшов на палубу, щоб подивитися, і вітер пошкодив його очі, і відтоді він завжди  одягав картуз. Я пам’ятаю фотографію  у книзі, де він одягнений як чернець з річчю яку називають «схима», яку я вишила для нього, він носив бороду і картуз на голові. У мене була книга, так; вона втрачена. Я відправила її у Бельгію. Я надіслала її своїй подрузі і вона відправила її мені назад; але я її так і не отримала.

Зельцер – Чи маєте ви онуків?

Орбеліані — Ні у мене немає онуків. Це так сумно. Рід помирає. Мій син був двічі одружений, і в обох випадках дітей не було. Це великий сум. Я дуже самотня.

Просто зараз мій син Андрій та його дружина Ірина подорожують по Риму, а звідти вони поїдуть у подорож по Італії і потім  вони на довгий час залишаться  у Бельгії. Мій син навчався у Бельгії  і має там багато друзів. Потім вони поїдуть до Парижу та Англії. Шість тижнів. Це не дорого. Вони полетіли з Торонто до Риму, а по Європі вони будуть  подорожувати на автобусі. Я б хотіла надати правильний образ свого брата. Мій брат мав винятково сильний характер. Він завжди був у пошуку того, що росіяни називають «подвиг» — сміливість, героїзм, небезпека. Він дуже цікавився місцями, де була небезпека.

Зельцер – Я збирався спитати у вас: чи був ваш брат під час Першої Світової війни на передовій в якості священика?

Орбеліані – Так, він перебував на передовій як священик. Він йшов і повертався звідти декілька разів. Під час  війни  ми жили у Петербурзі, і він приїжджав до нас зі  своїм «денщиком» (як ви це називаєте? Із солдатом, який йому належав). Він приїжджав зі своїм денщиком декілька раз та обмінювався листами стосовно цього обговорення з Синодом. Він повертався на фронт. А в останній раз, я розповідала вам про це, він стрибнув у вікно потяга. Це було так не очікувано. И це був останній раз, коли я його бачила. Після цього ми залишили Петербург. Це мабуть було на початку травня – я, мій син та мати Пані Бубнової поїхали до Полтави. Я ніколи не поверталася до Петербурга. Ми залишили у квартирі усі мої речі, усі ці гарні речі. Потім був це розділ між Україною на чолі з  Гетьманом, з німецькими військами та  північною частиною, що приймали участь у війні. Потім німці пішли з України, замість них прийшли більшовики і зайняли України. Цей момент був дуже небезпечний, і ми були змушені поїхати.

Зельцер – Що відбувалося з вашою мамою протягом цього часу?

Орбеліані – Моя мама залишилася  в Сумах, де і померла у тій самий рік, коли був  застрелений мій бідолашний брат – у 1919 році.

Зельцер – Яким чином ви дізналися про смерть свого брата?

Орбеліані — Через рік чи два я почула від одного росіянина, що емігрував. Він мав синів, які залишились у Москві, і коли мир було встановлено, він повернувся  до Москви і продовжив жити там зі своєю родиною. Він був банкіром. Він написав мені з Росії. Він надіслав запит до Сум, розпитав про це і написав мені про те, як це  сталося.

Зельцер – Ви згадували про смерть вашого брата у вашому нещодавно написаному листі. Ви згадували, що його було застрелено. Чи чули ви ще що-небудь про це від банкіра?

Наступна частина

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: