Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок седьмой

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

Зельцер – Коли  ви жили у  Москві?  Ви згадували у своїх листах  про своїх  друзів, яки у Вас тоді були.

Орбеліані – це  був дивовижний час. Москва була табором для революції, інтелігентської революції. Президент Думи,  потім  товариш Президента, потім  багато хто з інтелігенції виступали проти абсолютизму. Це був абсолютизм. У нас не було парламенту, і була думка, що Росія повинна приєднатися до європейських країн, які мають свої парламенти. Отже, Москва була табором анти-абсолютизму у відношенні до Царя. А мій чоловік  був дуже щасливий  від спілкування з цими людьми тому, що вони розділяли його погляди. Він належав до тих, кому не подобався сучасний шлях уряду. І я вважаю, що він був правий.

Зельцер – Це  відбувалось  у 1906-1907 роках?

Орбеліані – Президентом Думи був Головін. А мій чоловік був другом Головіна, Михайла Чернікова та Дмитра Миколайовича Шипова. Усі вони були провідними іменами історії.

Зельцер – Це було приблизно  у 1906 -1907 роках?

Орбеліані – Це був початок існування Думи.

Зельцер – Першої Думи чи другої Думи?

Орбеліані – Першим був Родянко. Ні, хто був першим Президентом? Мілюков. Я забула хто був першим. Другим був Головін. Та Принц Львов – він був дуже чистий і чесний у своїх переконаннях. Вони були борцями за те, що вони це називали «Свободою», але це була боротьба не за свободу, а за парламент за те, щоб  мати представницький  уряд.

Зельцер – І потім Цар розпустив Другу Думу.

Орбеліані – Цар дозволив Думі тільки висувати пропозиції, а не приймати закони. Дума виконувала усі його накази. Вони просили про справжній Парламент, але Цар прийняв їх та  підвисив на них голос. У той час я була у Петербурзі з Андрієм, який  щойно повернувся з-за кордону. Я жила у Петербурзі у готелі Де Франс, і вони всі приїхали з Зимового Палацу, де Цар приймав їх, і  вони  розповідали, що Цар був настільки знервований, що накричав на них, і сказав, що прислухається до поради  свого батька Олександра і не порушить її.

Зельцер  – Ви щойно повернулися з подорожі по Європі? Це було приблизно 1906 чи 1907 році? Як довго ви перебували за кордоном?

Орбеліані – Коли це було? Так, це мав бути 1906 рік. Це було після цієї війни, коли були мітинги проти Царя, і мій  чоловік думав, що це мала бути революція. Я не думаю, що це було дуже мудро. Але мій чоловік відправив мене, свою маму, Пані Бубнову та її сестру до Потсдаму до Німеччини. А потім ми повернулись.

Зельцер – А коли ви повернулися, ви поїхали жити до Москви?

Орбеліані – Так. Спочатку я жила у  Петербурзі, а він  був у Москві. Потім він знайшов житло, ми переїхали, і я прожила усе літо у Москві, а потім винайняла краще  житло. Я думаю ми прожили у Москві три роки.

Зельцер – Отже це відбувалося з 1906 по 1909 роки?

Орбеліані – Я думаю, що так.

Зельцер – І ваш брат з’являвся там наприкінці вашого перебування у Москві?

Орбеліані – Так. Він  вже був ченцем у Нікіфоровському подвір’ї. Він приїжджав до нас у Москву, коли ми там були. З ним був Василь. Він повертав Василя до Абіссінії. Він не казав, що не збирається повертатися до Росії, але він вирішив  поїхати до гори Афон.

Зельцер – Один з найцікавіших аспектів життя вашого брата це те, як він часто приймає неочікувані рішення. Його справи йдуть добре; він усе робить  найкращім чином, щоб він не робив; але потім раптово  він вирішує зробити щось зовсім інше. Він був таким, коли був у Петербурзі. Він був молодим офіцером, потім він вирішив  поїхати до Абіссінії. Потім він вирішив стати монахом. Потім він вирішив поїхати на гору Афон.

Орбеліані – Він довго розмірковував над цим. Протягом Великої Війни (Першої Світової Війни) ми з чоловіком жили у Петербурзі. Мій чоловік мав добре оплачувану роботу він займав посаду радника з сільського господарства. Отже, у нас було пристойне житло, і я повинна сказати, що мій брат був дуже щедрим. Коли я одружилася, мій брат перебував у Маньчжурії; він привіз мені звідти прекрасну колекцію японських та китайських ваз та прикрас – щоб зробити моє житло гарним. Він не був дуже багатим, але, можливо, він поділився зі мною своїм майном, щоб зробити мені велику приємність. Ці речі зробили мою оселю елегантною, завдяки шкурам тигрів на стінах  та на підлозі, та завдяки вазам – чотирьом чудовим вазам. Це було дуже щедро  це був подарунок із Маньчжурії.

Наступна частина

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: