Из бесед Ричарда Зельтцера с Марией Орбелиани. Отрывок пятый

Переклад: Олеся Манько

Попередня частина

[пауза]

 

Зельтцер – Коли твій брат закінчив ліцей, він пішов на державну службу на деякий час. Через декілька місяців він вирішив стати солдатом.

Орбеліані – Ні, він  не працював на уряд. Коли він закінчив Олександрівський  Ліцей, моя мама думала, що він буде  у Державній  Раді. Але  він не пішов. Він почав свій демарш, щоб бути прийнятим до гусарського полку. Він мав зв’язок  з полком. По-перше, мій двоюрідний брат,  Лев  Львович Альбранд, був гусаром. Він був нагороджений за героїзм  під час війни  за Кавказ. Він  втратив свою ліву руку у бою і продовжив  боротьбу однією правою рукою. Він помер.  І його портрет був вивішений у собрании гусарської гвардії, у приймальні полку. Ще у нього був далекий родич  Микола  Кмостадіус.  Я не знаю його звання, але його звання було високим. На протязі  багатьох  років  він був офіцером гусарського полку, головою санчастини.

Зельцер – У ті часи було дуже важко потрапити до цього полку. Прийняття твого брата  розглядали декілька місяців?

Орбеліані – Ні, його прийняли через один, а  не декілька місяців. Його прийняли на службу як вільнонайманого, як добровольця. Тому, що він не ходив до військової школи, йому  довелося  бути добровольцем (рядовим солдатом) один рік, а через рік він став офіцером таким, як і інші офіцери. Його добре прийняли його друзі. Вони любили його. І командиром був князь  Борис (як я гадаю) Васильчиков. Він був дуже гарною людиною. Він та його дружина були друзями офіцерів. Двері їхнього будинку були завжди відкриті для полку.

Зельцер – Чи це не той чоловік чия дочка…….

Oрбеліані – Так, Соня Васильчикова. Але я ніколи не чула про це. Ти розповідав, що були такі чутки: але ми ніколи не чули; мій брат ніколи не казав. Він іноді приїздив до їхнього маєтку приблизно на тиждень впродовж літа. Він відвідував їх у Ковно. Князь Васильчиков був землевласником.

Зельцер – Це  була літня відпустка під час служби в армії? Чи це було перед тим?

Орбеліані – Це була відпустка в армії, після маневрів. У липні або серпні  у них були військові навчання  для усього гвардійського підрозділу – дуже важливі тренування (вправи)  у  присутності Його Величності. Потім мій брат поїхав у відпустку на чотири тижні, які він частково  провів у Люціковці. Як я тобі писала, він відвідав свою подругу Софію  Михайлівну Зборомірську; а потім була інша сім’я Зборомірських з трьома їхніми доньками. Він любив відвідувати цю сім’ю Зборомірських, далеких родичів. Вона  була двоюрідною сестрою нашої мами.

Зельцер – Мене цікавить одна річ стосовно полку.

Орбеліані – Мені абсолютно не відомо жодних деталей про полк, тому що він був проти будь-яких розмов  про події, розмови, людей, офіцерів чи друзів. У будинку про це не говорили жодного слова. [Він не розповідав про] їхні сварки, їхні примирення, їхню дружбу нічого. Він приходив до нас додому,  потім він (відвідував) ті сім’ї, про яки я тобі розповідала. Але не було танців, вечірок, жодних пліток; про полк жодного слова.

Читати далі

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: