Клуб поэтического перевода «Облака». Стихотвотрение Перси Биши Шелли в переводе Станислава Клименко

Продолжаем серию публикаций в рамках клуба поэтического перевода «Облака».

На нашем сайте вы уже могли прочитать 66-й сонет В.Шекспира в переводах Евгении Чернецкой и духовную поэзию в переводах Маргариты Сергиенко.

Перевод, который я хочу представить Вашему вниманию в этот раз, дорог мне по двум причинам.

Во-первых, он сделан  моим отцом, Станиславом Клименко.

Во-вторых, он заставляет меня вспомнить не совсем обычный период в моей жизни. В 1995 году я учился на пятом курсе инъяза и писал свою дипломную работу. Тема была: «Лексико-стилистичекие особенности стихотворения Перси Биши Шелли ‘Облако'»

Писал дипломную на английском. Пишу от руки я очень медленно, а в то время у меня не было ни компьютера, ни даже  пишущей машинки с латинским шрифтом. Поэтому весь черновик дипломной писала под мою диктовку моя 78-летняя бабушка, теперь уже покойная. Она знала только немного немецкий, поэтому все слова приходилось произносить так, как они читались бы по-немецки. Например, чтобы бабушка написала «to have», я должен был сказать «то хавэ». И так все сто страниц дипломной!

А начисто текст дипломной переписала Маргарита Сергиенко, мой Учитель и постоянный автор нашего сайта. При этом она не исправила на одной буквы в моем опусе — чтобы все было по-честному. Помню ее восклицание после того, как она поставила последний номер страницы на чистовом варианте: «Рука колоть устала!»

Когда я начал работать над дипломной, выяснилась одна интересная деталь: во всех русских поэтических переводах «Облака» содержание второй строфы дается очень приблизительно. Мне самому понадобилось месяца два, чтобы сполна оценить сложную образную структуру этой строфы. Именно поэтому я подготовил подстрочник на русском языке, а мой отец, всю жизнь проработавший токарем на заводе, сделал по моей просьбе поэтический перевод на украинском. Чтобы наглядно показать отцу своеобразный размер стихотворения Шелли, мне пришлось немного переделать строки из песни Владимира Высоцкого:

Я, как раненый зверь, выбил окна и дверь,
напоследок балкон уронил…

Результат превзошел все ожидания. Сделанный отцом перевод второй строфы вошел в дипломную работу, как пример более точного перевода.

А уже после того, как я окончил институт, отец перевел стихотворение полностью. Для этого ему понадобился один год.

Предлагаем этот перевод вашему вниманию.

Василий Клименко

—————————————————————————————————

П. Б. Шеллі.

ХМАРА.

Переклав Станіслав Клименко.

I.

Я з просторів морів, озер тихих та рік
Свіжі  зливи несу спраглим квітам.
Я даю тінь легку і траві і листку,
Полудневим сном оповитим.
І зліта з моїх крил роси живлячий пил,
Що пробуджує силу в бруньках,
Поснулих тихенько на грудях у неньки,
Що танцює круг сонця в віках.
А буває — лечу, ціпом граду січу
І вибілюю зелень долини,
Потім рясним дощем град розчинюю вщент
І сміюсь, коли в громі я лину.

II.

Я на маківки гір щедро сиплю свій сніг, —
Стогнуть кедри від жаху в долинах.
І біліє всю ніч подушок моїх стріч,
Коли сплю я у вітра в обіймах.
А на вінчиках веж моїх зоряних меж
Сидить блискавка — мій возниця.
У печері під ним в ланцюгах б`ється грім, —
Люто прагне зламати темницю.
Над морем, над кручею легкими рухами
Цей возниця керує мною,
Зваблений до болю духів любов`ю
В  глибинах пурпурного моря.
Над полем, над горою, над озером чи рікою, —
Де б йому не мріялось у світі, —
Скрізь він Духа стрічає, якого кохає;
І весь час — до останньо  миті,
Як він пада з дощем, в ньому танучи вщент,
У небесній я ніжусь блакиті.

III.

Схід криваво-червоний  з поглядом метеорним,
З розпростертим палаючим пір`ям
Раптово злітає, мою спину сідлає,
Коли гаснуть ранкові сузір`я.
Так на скелю гірську, неприступно стрімку,
Що її землетрусом хитає,
Орел може сідати і на  мить засіяти
В світлі крил своіх золотавих.
Коли же захід по тому несе лагідну втому
І любові то спокій, то жар;
Коли вечір поволі з висот неба додолу
Ронить плащ пурпуровий з плеча,
Я сиджу  в висоті, наче голуб в гнізді,
Що висиджує тихо пташат.

IV.

Та  планета чарівна, ночі біла царівна,
Чиїм сяйвом милуються смертні,
Невтомно й невпинно, танцюючи, лине
По рунній моїй поверхні.
І де ненароком від її ніжних кроків,
Котрі й ангелам тільки в уяві,
Тонка рветься тканина мойого паланкіну,
Там з`являються зорі яскраві.
Залюбки споглядаю, як вони пролітають
Роєм бджіл золотисто-прозорих,
Коли я неквапливо роздвигаю розриви,
Поки ріки й моря неозорі,
Наче клаптики неба, що ковзнули крізь мене,
Не устелять і місяць, і зорі.

V.

Я кільцем,  що палає, сонця трон обіймаю,
А перлиновим — місячний трон.
Зорі бліднуть, зникають, і вулкани змовкають,
Коли смерчі шикують свій фронт.
Я від мису до мису над морем нависну,
Важка, неприступна й холодна.
Непроникна для світла, я над ним як покрівля,
Котрій гори стрімкі як колони.
Тріумфальною аркою, де крокую поважно я
З ураганом, вогнем і снігом,
Коли сили стихійні мені повністью схильні,
Служить райдуги стріха,
Котру втай, осторонь склав небесний вогонь,
Поки доли проймалися сміхом.

VI.

Я дочка океану та зеленого лану,
Мені небо — дорога безкрайя.
Починаючи плин з материнських глибин,
Я міняюся та не вмираю,
Бо опісля дощу, коли я  пролечу,
Коли небо ретельно обмите,
Коли сонце й вітри знов будують вгорі
Із повітря шатро блакитне,
У печерах дощу сміючись я мовчу;
І з цього потаємного схову,
Як дитя із утроби, наче  привид із гробу,
Я встаю і руйную все знову.

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s

%d такие блоггеры, как: